Дональд Трамп і Володимир Путін / REUTERS

Трамп і Путін – паталогічні брехуни та майстри ескалації. У Сирії вони знайшли один одного.
Президенти Володимир Путін і Дональд Трамп дуже схожі. Вони обидва – паталогічні брехуни, які ніколи не відчувають докорів сумління. Вони обидва перебувають під величезним тиском світової громадськості, в ізоляції, від них відвернулися навіть друзі і партнери.
Але обидва – майстра ескалації. Де б не виникла проблема, вони її роздмухують, сіють сумніви, викривають змови, плетуть вмілу мережу з інсинуацій і брехні. Вони обидва пихаті і обидва живуть в міхурі власного сприйняття дійсності, пише “Главред”, посилаючись на німецьке видання Süddeutsche Zeitung.

Тепер вони зіткнулися в Сирії.

Як очевидно схожість цих двох типажів, так і дивна раптово конфронтація між ними, яка зараз вибухнула між Трампом і Путіним. Президент США не раз висловлював свої симпатії Путіну. Зрештою, з чого Трампу сердитися на людину, якій він, ймовірно, зобов’язаний своєю перемогою на виборах? Але зараз координати відносин раптово змістилися. Трамп більше не може дозволити собі ставитися до Путіна дружелюбно. Внутрішній політичний тиск і особливо тиск слідства змушує його до твердості. [Боти] Facebook, маніпуляція під час виборів, нескінченний ланцюг кібератак, історія Скрипаля: список можна продовжувати нескінченно. У державних кабінетах Заходу переважає розуміння, що багаторічне втручання Росії руйнівне. 27 країн вигнали 150 російських дипломатів. Недавній раунд санкцій був жорстоким, прямою відповіддю на напади на тронний зал демократії”, – пише газета.

У той же час, продовжує автор, НАТО знаходиться в стані стресу, тому що президент США також віддає перевагу маніпуляціям, які ігнорують цінності та логіку і руйнують вибудувану довіру.

“Трамп непередбачуваний і небезпечний та не може адекватно реалізовувати дії США в ролі провідної західної держави. Сирія в цьому конфлікті найкращим чином ілюструє всі ці складні ускладнення. Ось Росія, яка беззастережно підтримує жорстоку диктатуру Асада і звинувачує Трампа в бомбардуваннях. Президент США в перший день оголошує про відхід з Сирії, на другій – про підготовку ракетних ударів, а на третій, мабуть, втрачає інтерес або терпіння. У нього можуть бути ракети, але немає стратегії.

Росія повинна була бути зацікавленою у розслідуванні [застосування хімічної зброї в Думі], тим більше, що вона була гарантом знищення хімарсеналу. Але глава МЗС РФ Сергій Лавров, майстер говорити “ні”, заперечував використання газу. Потім, суперечачи собі, російське дипвідомство попередило, що ракетний удар США знищить докази застосування газу. І при цьому заважає розслідуванню цього злочину інспекторам. Будь Москва впевненою у своїх заплутаних міркуваннях, вона висловила б підтримку незалежного розслідування”, – йдеться в статті.

З іншого боку, зазначає Süddeutsche Zeitung, Трамп міг би краще обґрунтувати свої підозри і використовувати політичний важіль, який США уміло застосовували в Раді Безпеки ООН.

“Він повинен був атакувати, не підставляючись. Застосування бойової отруйної речовини не повиненно залишитися без відповіді. Кремль багато років діє по одному і тому ж зразку: сіє сумніви, вибудовує протиріччя, заперечує наявність “зелених чоловічків”, поки заперечувати їх вже неможливо. Все це вимотує Захід. Використання отруйного газу провокує непередбачувану реакцію людини, яка, впавши в лють, оголошує в Twitter про військовий удар. У сирійській Думі диявол і Вельзевул знайшли один одного”, – резюмує автор.