Хоботкова собачка Петерса – істота, зовнішній вигляд якого зовсім не відповідає назві. Це дрібний савець відноситься до сімейства слонові землерийки, і єдине, що пов’язує його з собаками – це, мабуть, відмінний нюх. Представники виду мешкають в лісах Африки.

У хоботкової собачки (лат. Rhynchocyon petersi) досить заплутане генеалогічне древо. Серед близьких родичів – маленькі гризуни із сімейства слонові землерийки, серед далеких – такі гіганти, як слони і морські сирени. Родинні зв’язки з першими підтверджують довгі задні ноги, які допомагають тваринкам рятуватися від хижаків, а з другими – наявність хобота. Тільки якщо слони використовують його в якості руки, то у собачки він виконує функцію органу дотику.

За допомогою хоботка тваринка відшукує їжу – сховалихв товщі опалого листя мурах, жуків, павуків та інших безхребетних. Ця тварина – представник нечисленної групи моногамних ссавців. Все життя звірьок злучається з однієї і тієї ж самкою. Пара спільно охороняє територію від посягань чужинців. При цьому самець проганяє за кордон володінь самців, а самка бере на себе боротьбу з іншими самками.