Ти думаєш – я стала на коліна? 

Я тільки зав’язала берці! 

Жіноче ім’я в мене – Україна! 

Любов і гордість оповили серце! 

Стою на краю прірви і молюся –

І сум, і віра, і надія в серці! 

А ти чекаєш, що я похитнуся?! 

Ні!!! 

Cхилилась тільки зав’язати берці! 

©Людмила Максимлюк