Але спочатку трохи “антиеротики” з московської.
У московитів для позначення осіб жіночої статі є сьогодні кілька іменників:
– девочка – особа дитячого віку
– девушка – особа молодого віку – від “вже не зовсім дитина” до…ххх.
– девица (застар.) – те саме що “девушка”, тільки що незаміжня і вже достеменно “зріла для статевих стосунків”;
– женщина – особа, що за віком та виглядом вже точно не “девушка”.
Цікаво, що московитам хтось, мабуть, попи або ще якісь моралісти, вклали в голову, що “девушка” – це особа, котра ще не мала статевих стосунків, тобто є “невинной”… І навпаки, “женщина” – це, незалежно од віку, особа, котра вже “втратила девственность”…
Отака мішанина.
А причиною цієї мішанини є саме штучність московської мови, котра є нездатною називати речі своїми іменами. (До слова, “універсальність” московських матюків має таку саму природу – це недолугість “цивільної” московської мови).
А тепер як воно є в українській мові щодо цього предмету.
Дівчинка, дівчатко – особа жіночої статі дитячого віку;
Дівчина, дівча (дівчата) – молода особа жіночої статі у віці, старшому за дитячий, але така що ще не вийшла заміж;
Похідні: дівчинонька, дівчисько-підліток тощо.
Молодиця – молода, квітуча заміжня особа (на жаль, слово застаріває й зникає з ужитку): “дівчата й молодиці”.
Жінка – особа жіночої статі більш зрілого віку, ніж дівчина або молодиця;
Бабуся – жінка старшого віку (одне із значень слова).
А тепер придивіться: ніде нема ані натяку на “статеві стосунки”.
Чому? А тому, що в українській (та й, загалом, у слов’янській) традиції дівчина не переставала бути дівчиною “після того, як”…
Щодо відсутності досвіду “статевих стосунків” – є своє слово: незаймана (дівчина).
Цікаво, що українське слово “незаймана” за змістом є дуже далеким від московського “невинная”: московське слово містить натяк на якусь провину, коли українське є цілком нейтральним.
“Невинність” українською – це є відсутність будь-якої провини або гріха, а не фізична ознака.)
Відомо, що українська мова має цілу систему образних слів та словосполучень для позначення статевих стосунків: від залицянь аж до “дій”, – і без жодного вульгарного слова. Є також багато м’яких глузливих виразів на ці теми, але то залишимо для окремої цікавої розмови.
Аби завершити, нагадаю тільки два слова, що їх добре зберегли гуцули та (за)карпатські русини: пуцька й пішка: аж нічого вульгарного, чи не так?
А про чудове дієслово “кохатися”, що не має “московського” відповідника, й нагадувати, мабуть, не треба…