Народні звичаї. Діалог

– Так у вас що, два Різдва?
– Ну да, два Різдва у нас…
– А чого? Що символізує друге Різдво?
– Те саме, що й перше. Сначала у нас Христос рождається, як обично, як у всіх… Ну а потом через два тижні рождається ще раз, вже спеціально для нас. Контрольний, так би мовити… Мало лі…
– І обидва Різдва вихідні?
– Аякже. Одне ж перед новим роком, а друге – перед старим новим роком, після нового року
– Перед яким-яким роком?
– Друге? – Перед старим. Новим…
– Тобто, нових років у вас також два?
– Іменно так! В нас спочатку новий рік, а потім ще один новий рік. Але один новий новий рік, а другий – старий новий. І по Різдву – перед кожним. Що тут не ясно?
– А Різдва обидва однакові, чи теж – старе й нове?
– Те що тепер нове, то нове, а те, що старе – нове старе
– Як це «нове-старе»?
– Ну, недавно воно було просто Різдво, а коли появилось нове Різдво, то воно стало старим Різдвом. Але стало воно старим Різдвом недавно, тому воно – нове старе…
– Ви, мабуть, сильно віруючий народ?
– Да! Сильно! Сильно віруючий!
– А які ще у вас свята християнські?
– Ну, напрімєр, Івана Купала…
– І що ви робите в цей день?
– Ну, там, – шукаємо папороть вночі в лісі, в росі голі купаємся, через вогонь плигаємо, горілку п’ємо, опудало палимо, ворожимо… На порозі кладемо гострий ніж чи сокиру, осикові гілки розкидаємо по двору…
– Навіщо?
– Щоб відьми не ходили
– Які відьми?
– Обичні наші відьми. Тьотки такі… “Ой на Івана Купайлого, ходила відьма ногайлою. Як на дуб лізла — кору гризла”… Ще дівчата, бува, чобіт кидають, куди чобіт носком покаже…
– Хвате…