Валерій Прозапас

Просто історія добровольця.

Дві вищі освіти, англійська мова, невеликий бізнес.

Піти до військомату навесні 2014, але через відсутність запиту на офіцерів потрапити на старшинську посаду в добробаті і тримати піхотинцем позиції під Щастям.

Після зупинки навали перейти до іншого, вже легалізованого підрозділу – і за три роки боїв вирости з номера мінометного розрахунку до командира артилерії полку.

Вибивати окупантів з Широкиного, регулярно по всьому сектору знищувати ворожі вогневі засоби великих калібрів.

На рівних обмінюватися досвідом з іноземними військовими, публікувати англійською фахові роботи з удосконалення тих самих стандартів НАТО з урахуванням досвіду війни з РФ.

Почати їх втілювати на рівні Генштабу….
Це робота на кілька життів, одне надірвалося.

В цей день треба не тільки віддавати шану таким, хто тримає небо.

Але і розуміти пам’ять яких людей бруднять “сдєлавшиє нас вмєстє” посадовці зі своїми поїздками в кремль, заявами про “посрєдінє”, “недосяжні стандарти”, “платформами примирення” та іншою малоросійщиною.

“…Богун мені подивиться у вічі – що я скажу йому тоді?”