Гаразд. Вдамося до образного мислення. Можливо, для когось воно буде більш зрозумілим.

Була собі царська Росія. Це була хвора держава. Вона хворіла на слонову болячку імперської величі, вірус корупції та ракову пухлину одвічного моskoвитського головотяпства. Довгий час вона намагалася лікувати симптоми, а не самі хвороби, а тому була приречена на загибель. І, коли вона підчепила гостре запалення Першої світової війни, то не витримала і загнулася.

Більшовики реанімували труп і назвали його СРСР. До трупа підвели датчики і електроди каральних органів, замість згорнутої крові економіки влили хімічну суміш держплану, замість повітря культури одягнули ковпак залізної завіси, куди пустили стимулюючий газ соцреалізму. І труп ожив, почав рухати гальванізованими кінцівками і погрожувати усьому світу. Він отруїв своїм трупним чадом усе, на чому посідав і до чого торкався, і смердів на увесь світ. Зрештою, датчики відмовили, рідина у венах закінчилась. Труп упав.

Із трупа здерли шкуру, начинили її сякою-такою іржавою машинерією частково власного виробництва, частково отриманою як гуманітарку від Заходу. Опудало махає руками і ногами, шалено вертить очима і видає неленороздільні звуки. Однак в опудала забули забрати ядерну кнопку, тому увесь світ страхається, що воно ненароком по ній тицьне. Але, рано чи пізно, ця машинерія відмовить, шкура порветься і назовні посипеться коліщатка і гвинтики.

Так-от, те, що має намір зробити з України зекоманда – це підібрати руку опудала і набити її тирсою.

#читаємо_вголос Автор: Nazar Rozlutsky