Про білорусів. Про культуру. Про Майдан і бацьку.
Міні-тред.👇
Від місця де я живу до кордону з Білоруссю три пісні в плеєрі. До найближчого пунку пропуску прибл. 28км. Напряму через ліс кілометрів 14. Тому знаю і бачу більше ніж, наприклад, умовний житель Вінниці чи Києва.


Так от. Всі роки після розвалу совка білоруси щодня, щонеділі, щомісяця приїздили за товарами. Наші їздили у Білорусь або у справах, або до родичів.
З появою Нової Пошти з’явилась можливість замовляти товари вже з усіх інтернет-магазинів України на відділення НП у нас в містечку де їх вже забирали білоруси.


Зазвичай щовихідних верениці машин з білоруськимм номерами тягнулись від кордону і розповзались по всій півночі України аж до Хмельницького. Так так. За одягом білоруські бусіки без проблем ганяли на базар до Хмельницького.
Купували в основному алкоголь, шоколад, ковбасні вироби, одежу, будматеріали, парфуми та інші мильнорильні. Принаймні ті білоруси яких я знаю. Деякі привозили на продаж щось своє. Наприклад бензин і дизель коли це ще було вигідно.
Шоптури дещо затихли під час Майдану і на початку війни з кацапськими виблядками.
Про культуру.
Білоруси, що стосується культури, ніяк і нічим не відрізняються від наших пересічних. Іноді хамуваті, іноді тупі, іноді як свині.
Наприклад звичайна історія коли білоруський бусік по дорозі додому звільнявся від упаковок, лишіх кульків від одежі чи взуття та іншого сміття просто обабіч дороги, або у лісі. Гори сміття за містом після вихідних нормальна ситуація. За це місцеві трохи недолюблювали сусідів.

Я до цього відношусь негативно, але спокійно. Я знаю наш нарід. Ведуть себе не краще. Особливо на природі. Ну ви і самі знаєте як в Україні ведуть себе малороси і хохли.

Про Майдан
За роки проживання, звичайно, і у мене з‘явились знайомі білоруси.
В розмовах ні про що видно було що почуваються вони тут спокійно. Шуткували і сміялись, люди як люди. Все було добре. З початком Майдану сусіди напряглись. Телебачення зробило свою справу.

Прикро, але навіть ті які їздили сюди майже щонеділі почали побоюватися і потік машин різко впав. Були й такі що вірили в «розп‘ятого хлопчика» та інші «пісАнія» кацапської пропагандистської біблії.
Більшість не розуміла чому в Ураїні Майдан. Але і не критикувала протести.
Старались вести себе осторонь від політики.
За декілька років поспіль поїздки трохи відновились, але вже не були такими масовими як до Революції, що вкрай дратувало місцевих продвців на базарі. Продажі всілякого мотлоху дещо впали.

На відміну від звичайних розмов, у діалогах про політику білоруси змовкали і без ентузиазму коротко щось відповідали. Видно було що питань «про бацьку» не люблять. Бояться. Бацьку не хвалили зовсім, але відкрито і не критикували. КГБ бдіт.
Кацапів недолюблювали. Принаймі південні білоруси. «Русаки, руслики» – найпоширеніша назва підхуйлят яку я чув.
Для мене це було зрозуміло. Тримав він своє стадо міцно і гайки крутили до скрипу. Навіть було трошки шкода такої затурканості.

Що я думаю стосовно ситації у сусідів.
Якщо коротко то – Lose-lose.
Вони попали. Занадто довго тягнули свою стабільність і сидіння на трьох стулах. Неважливо чи залишиться Лука. Хуйло їм спуску не дасть. Економіка вкрай залежна від хуйла. Від енергоносіїв до металу і запчастин.
Все на контролі у москалів.
Залишиться Лука – скоріш за все прийме всі умови. Не залишиться – економіці дупа. І можливе “прінуждєніє к міру”. Хтоб не був після Луки – йому буде вкрай тяжко. Ну а потім, мабуть вони виберуть собі якогось клована.
І його треба пережити.

Цей болючий шлях варто пройти і будувати Білорусь. Важко, довго, але це дає свободу.

А для наших дурників які захоплюються Лукою скажу: Довбні йобані, дбайте про свою державу. Будуймо. Свою. Вільну. Правову. Державу. Інакше будете їздити за трусами і туалетним папером в рязань.
І не важливо на якій дорозі вам буде розматувати кишки черговий «беркут». На рівній чи ямистій. Не важливо в якій камері будуть знущатися москалі з вас чи ваших дітей. В чистій і пофарбованій чи з обдертими стінами.
І мені не важливо яку смачну молочку куштував товариш сержант перед тим як ґвалтувати наших жінок. В першу чергу правова держава, а не дороги і молочка.
Думайте.
Вибачте що так сумбурно і не літературно. Просто вирішив поділитись.
Всім добра.

Автор тут