“ДУЖЕ ПОГАНІ ПЕРСОНАЖІ”.

Пам’ятаєте, нещодавно по місту розвісили білборди – провокаційні, проросійські. Людина з білборда, звісно ж, впевнена, що його підставили.
І от він каже:
– я переконаний, що знайдуть тих, хто повісив, по камерах спостереження знайдуть. Вбивць Шеремета ж знайшли.

В першу секунду після цієї фрази я розгубилася. Потім щось пояснювала про те, що провина підозрюваних, м’яко кажучи, не доведена.
Але найголовніше, що я усвідомила, це те, що середньостатистична людина знає про справу Шеремета тільки те, що “вбивць знайшли і зараз судять”.
Це дуже спростило роботу прокурорів. Поки що суд і прокурори навіть не намагаються довести причетність до вбивства Шеремета. Просто створюють образ “дуже поганих людей, які здатні на вбивство”.

“ТИ ПОГАНИЙ”
Насправді, достатньо було на початку справи сказати, що от підозрювані у справі Шеремета. В нас люди не дуже розуміють, що підозрювані – це аж ніяк не дорівнює вбивці.
Але далі прокурори наводять приклади “поганості”.
“У Яни Дугар 7 телефонів і сумка саперна”. То неважливо, що сумка – не її. Але в неї саперна сумка. Вона – “НЕБЕЗПЕЧНА”.
“В Антоненка вдома залишки від міни, якою підірвали Шеремета”. Уявляєш, в центрі Києва живе людина, у якої шматок міни вдома. А раптом ми всі підірвемося і помремо? Страшно? Але ж це шматок пластмаси. Але ж він сам постив його в соцмережах. Ні, Антоненко – “НЕСЕ ЗАГРОЗУ”.
“Юля Кузьменко постила фотографії Гітлера”. Ну, як фото Гітлера. Мемчик. Мемасік. Я чула, що в Росії садять за мемасік. Але, вибачте, як пов’язані фото Гітлера і вбивство Шеремета? А так.
Вона – “ФАШИСТКА”. Вона – погана.
В нас йде війна, але ви її не бачили, тому вам складно її боятися. А Гітлера вас вчили боятися з дитинства. Бійтеся Юлю. Ну, і Яну з Ріффом.
Демонізація учасників справи.
А ось вам їхні особисті розмови по телефону. Вони на інші теми говорять, не про Шеремета. Але які вони ПОГАНІ.
В той же час підозра у вбивстві не може грунтуватися тільки на мемчиках у фейсбуці. Докази причетності до вбивства де?

“ГРУПА ПІДТРИМКИ – ПОТЕНЦІЙНІ ПІДОЗРЮВАНІ”
В коридорах та залах натовпи і тиснява. Це лише ( і аж) 2 місяці. Люди поки знаходять змогу ходити на суди. І поки друзі різних фігурантів справи ще остаточно не пересварилися. Але поступово всі ці люди переходять в розряд “соціальні зв’язки підозрюваних”.
Тобто от уявіть, ви прийшли когось з них підтримати, бо знайомі 2 роки, а вас за це можуть викликати на допит, бо ці люди 3 роки тому за версією слідства могли щось вчинити.
Вибачте, але який ви свідок, якщо ви тоді навіть знайомі не були?
Але.
Ви ж не хочете проходити в справі про вбивство? Давати покази? Доводити ще й свою непричетність?
У вас же немає на це часу.
Не ходіть на суди. І бійтеся.
Ну, чи як собі знаєте.

“ВАЖЛИВІ ТІЛЬКИ ТІ ДОКАЗИ, ЯКІ ПРОТИ ТЕБЕ”

Дуже складно в суді, коли беруться до уваги тільки докази прокурорів. І не береться до уваги те, що ці докази спростовує, або є доказом протилежного. Втрачає значення наявність алібі чи свідків. Про презумпцію невинуватості просто промовчу.

ВСЕ, ЩО БУЛО ДО ТОГО, ЯК ТИ СТАВ ПОГАНИМ, ПЕРЕСТАЛО МАТИ ЗНАЧЕННЯ

Це не тільки у справі Шеремета так. ДНК. Вона з’являється то на автоматі, яким вбили Аміну. То на вибухівці згорілої вщент машини Шеремета. Експертизи, якими годували журналістів кілька років поспіль визнано неіснуючими.
Немає можливості перевірити зріст підозрюваних. ОТ НІЯК. 21 сторіччя. Як ти його перевіриш?

“ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ – ЦЕ ПРАВДА. НАВІТЬ ЯКЩО НІ”

Хоча мушу визнати. Дуже хитро “влили” у вуха “неофіційну” версію про “це сбушніки навчили Юлю з Ріфом вбити руського агента, хай просто скажуть, хто це був”.
Як в анекдоті “моя дружина – не француженка. Це її хулігани навчили”.

“ДИМУ БЕЗ ВОГНЮ НЕ БУВАЄ”™

Наше радянське минуле вчило “нікого просто так не хапають, в тюрму не саджають, а якщо їх взяли, то це означає, що щось на них є”.
Мені аж холодно і млосно, коли я таке чую зараз.
Ми живемо в державі, де саджають невинних, випускають винуватих і ніхто не несе за це відповідальність. Просто це поки що не стосується конкретно вас.

“ТИ БУДЕШ ДУЖЕ РАДИЙ, ЯКЩО ТЕБЕ ПРОСТО ВІДПУСТЯТЬ ДОДОМУ”

Справа через деякий час все одно розвалиться. В неї мало шансів на “не розвалитися”.
Фігуранти зрадіють поверненню додому. Це все розтягнеться на роки.
Іноді я йду по вулиці і думаю “я – чесна людина, яка нікому не робила горя і зла. Мені немає чого боятись”.
Але якщо у справі Шеремета судять невинних, то мені є чого боятися. І кожному з нас є.

Сьогодні у прокурора в справі Шеремета спитали, як йому спиться. Він сказав, що погано.
Цікаво, збрехав?

#читаємо_вголос Natasya Nagorna