Прочитала про тиск на перевізників в Житомирі, про «неприпустимість» одягати вишиванки в День Незалежності в ряді ОДА і згадала  історію мирного спротиву, що колись мене вразила. Йдеться про США  60-х.

Це був 381-денний бойкот автобусних ліній темношкірими американцями в м. Монтгомері штату Алабама. Вони виступали за скасування дискримінаційних заходів в громадському транспорті.

Все почалося 1 грудня 1955 року з арешту 42-річної чорношкірої швачки Рози Паркс, яка відмовилась поступатися місцем білому пасажирові-чоловікові.

З ініціативи Мартіна Лютера Кінга темношкірі мешканці міста оголосили бойкот громадського транспорту, 381 день афроамериканці підтримували бойкот, який отримав назву «Ходьба в ім’я свободи».

Автобусні компанії зазнавали значних збитків, бо чорношкірі становили близько 70% всіх пасажирів міста. Міська влада намагалася розколоти рух дезінформацією в ЗМІ і дискредитацією лідерів.Активісти піддавалися нападам – у таксистів, що перевозили учасників бойкоту, відбирали ліцензії, водіїв затримували, в будинок Кінга кинули бомбу. Влада застосувала «антибойкотний» закон від 1921 р. і заарештувала сто учасників бойкоту. У 1056 р. Федеральним окружним судом було прийнято рішення про незаконність сегрегації в автобусах. Прокуратура Монтгомері подала апеляцію до Верховного суду, який залишив рішення окружного суду в силі. Члени Ку-Клукс-Клану, які прибули на 40 вантажівках, провели ходу з метою залякати темношкірих жителів. Та 20 грудня 1956 року сегрегація у міських автобусах в Монтгомері була скасована. Роза Паркс була серед перших темношкірих, хто проїхались міським автобусом.