Валерій Прозапас

Широко розповсюджений образ думки “скільки можна цей плач Ярославни?”, “де ваш план?”, “ви тільки на фб розумні!” та ін. – до мене прошу нє прімєнять.

Коли в 2013 я особисто побачив як донецькі бандити тупо мародьорять, а країну ведуть під Москву – я ще 2 грудня поїхав на Майдан (а наприклад 18 лютого нас було людини три в вагоні).

Потім друга хвиля мобілізації, 5 місяців в АТО.
Потім ОР-1, місяці навчань і полігонів впритул до 2019, рота тероборони.
Потім я підтримав політику президента Порошенка, провів десятки зустрічей по всій Україні, а минулого року вступив до “ЄС”, брав участь у виборах і продовжую роботу в партії.
І переважну більшість з цього без відриву від роботи.

При цьому наївся стільки лайна, що колись напишу про це книгу про особливості українського менталітету.

А деякі побратими, з якими букавально спали на землі, черпають інформацію про мене у Шарія та Дубінського – скажіть мені як побороти це і я розкажу “який план подолання реваншу”.
При тому, що будь-якого чоловіка вже в 30 років є за шо відправити на шибеницю, а мені слава богу скоро 43, і ніде не вказано що я ідеальний.

Тому якщо не влаштовують викладки в цьому літописі – краще відписатися, а не висувати свої претензії, добре?

Вибачте за емоцію.