Xenka Sequoia

Сільвер бріз, Сільпо, вчора, дві норковошубниє блонди з прямими кінськими хвостами, двома повноцінними варениками в районі місця, де мають бути губи:
– я нє знаю, дараґая…Едє 17 в етам гаду…хатєлі машину купіть…нє будєм, пусть будут дєньгі, атправім заґраніцу учіца і дадім в ваєнкамат, на лапу, єслі будут настаівать з етай…как єйо…ну, пріглашенієм на службу.
*hуєшенієм, – подумала Ксенка, вибираючи картоплю белла блю.


– так мой даучіваєца, і што? Прідьоца прадолжить, єму всєго 22, єщьо 5 лєт! Боже! А ми думалі, что всьо, пайдьот на вольниє хлєба.
-…у тєбя кто-та нє галасавал за нєво?
– свєкровь, ми тада разруґалісь, ага даже с новимгодам нас нє паздравіла, прікінь. Ана парахаботка, прікінь.
– панімаю…ругаца чєрєз палітіку – ета тупа.
– погоджуватись з тупим вибором – ета тупа, – господі, яке я буваю стрьомне! Дами випучили очі, розвернули вареники і набрали повітря в груди, шоб шось мені побажать чи розказать, но я притулила палець до губ і сказала: “тссс, шушара захомячила радугу, мене чекають привітальні листівки, завтра ДН в коханої! *дзвінок телефону “я презідєнт етай страни, мнє 42-й год, я ж нє лох?” – а от і вона, – кажу, – я побігла.
І звалила до листівок.
На касі лівим оком подивилась по залу: одна зникла, друга задумливо роздивлялась світі…

Я б хотіла би жити в країні, яку ми мали ще 10 місяців тому – іноді фантазую, які б могли бути реформи, яких би ніштяків Петро Олексійович видушив у партнерів, які б звинувачення і покарання за них отримало плєшиве чмо.
Ми б продовжували слухати по тєлєвізору про пів-вареника і пів-мозку, літати до Європи лоукостом, на вихідні робити стейки чи креветки bbq, ходити на каву, планувати одруження чи переказати кошти бійцям на фронт…
Ми це все і зараз робимо? Так, робимо. В нас майже нічого не змінилось, ми готові до всього.
Все змінилось, в прекрасну сторону, як вони вважають, у контужений, не на війні. Ми почекаємо…
Але, на прекрасній космічній швидкості, ті, хто не визначився, або ті, хто хотів ЯКИХОСЬ НЕЙМОВІРНИХ І ФАНТАСТИЧНИХ змін, втрачають орієнтир, шо, куди далі – з їхніми життями. Ну, чо, зміни пєсня.
🙂