Вікторія Сюмар

Рік тому ми з Sophia Taran
вдягли вишиванки і пішли на вибори. Так ми показували, що голосували за продовження розвитку всього українського, що відродилося і з’явилося від 2014 року… І до чого ми мали щастя бути дотичним.

…Минув лише рік. Дискурс «про розвиток» змінився на дискурс «як вижити».

Українське перестало бути пріоритетом. Українське кіно ледь вдалося врятувати від планів уряду вбити його фінансування «в нуль».
В Раді постійно виникають ініціативи, як змінити, або відтермінувати закон про мову, квоти і навіть як змінити заборону російського кіно.

Українське змінилося на #какаяразніца .

За цей рік Україна точно суттєво втратила свої зовнішньополітичні позиції. Підхід «нічого про Украіну без України» змінився на мінські домовленості Єрмака про переговори з сепаратистами за посередництва «Росії-миротворця».

Відведення військ призвело до втрати стратегічних позицій, і… до посилення обстрілів та збільшення кількості смертей.

Обіцянка економічного росту в 40% поки що змінилася прогнозом про мінус 7% ВВП лише цього року…

Справедливість і розслідування справ Майдану перетворилися на адвоката Януковича в ДБР та політично мотивовані переслідування самих майданівців і активістів.

Красива політтехнологічна Теза про «нульову толерантність до корупції» розбилася об реальність продажу посад, відмивання мільярдів ПДВ з бюджету в інтересах «особи номер 1» та Офісу Президента.

Обіцянка публічних і жорстких розмов з олігархами змінилася таємними зустрічами, проханнями, заграванням з Коломойський під загрозою дефолту, зміною уряду з людьми Пінчука на уряд з людьми Ахметова, призначеннями олігархів замінниками губернаторів.

В такому слабкому стані держава та управлінська вертикаль не була ще ніколи. «Ліфт» в турборежимі виніс на верхи тих, хто зеленого уявлення не має, що таке необхідні компетенції. Звідси – яскраві флеш-моби про «Маю право на помилку»…

Вони не просто мають це право. Вони регулярно ним користуються і роблять помилки.

Але чим далі, тим менше прав на помилку лишається в країни. Україна змушена виживати вже в нових геополітичних умовах пандемії, світової економічної рецесії, глобальних екологічних загроз. Виживати самою, без допомоги ззовні.

В таких умовах ціна помилки виростає в рази. Кожна помилка – це мільйони безробітних, це мільярди недоотриманих коштів, це, зрештою, багато людських життів. І це, зрештою, ціна державності і її майбутнього.

ПреЗЕдент почався з помилки. Через рік ми зрозуміли: більше права на помилки в нас нема…